— Я тебе маю з’їсти.
Пацюк каже до вовка:
— То моя річ.
Тогди скочив вовк до пацюка та й до карку; а пацюк вовка за ноги. Як зачав торгати, взяв під себе, ледве вовк вирвався.
Як ся вирвав та й каже:
— Чекай, я тобі покажу; я собі закличу кілька вовків, та й ми тебе роздерем.
А пацюк каже:
— Ну, ну, добре.
Тогди вовк як завив. Прибігло до нього з десять вовків та й кажуть:
— Чо потребуєш?
— Тут я казав пацюкові, що маю його з’їсти, а він мене як лапнув попід спід попід черево, то я ледве вирвався.
Кажуть вовки пацюкові:
— Ми тебе зараз роздерем.
А пацюк їм відповідає:
— Що вам з мене одного? Я прикличу зараз ще хоть зо штири.
Пацюк як зафутів, то прибігла до нього ціла бурса свиней. Та й кажуть свині до пацюка:
— Що потребуєш?
А пацюк ся відзиває до них:
— На мене напав лихий звір і хоче мене з’їсти. Може би ви нас розсудили?
Свині тогди як зачали за вовками гнати, як злапали двох вовків, як зачали їх рвати, то ті решта вовки як утекли та й кажуть одні до других:
— Ци треба нам такими дурними бути, щоби нас один пацюк десятьох змудрував? Нам ся на то не було дивити, що він казав, що «Я вам прикличу штири, аби-сте мали що більше їсти» — але було нам його розірвати і з’їсти. Отже, тепер, вовку, ми тебе маєм з’їсти, що ти не знав, як ся застосувати.
