“Бабка і Мурашка” – Іван Крилов байка

Снігом поле замітає;
Вже тих світлих днів немає,
Як між листям їй густим
Був готовий стіл і дім.

Зникло все: у дні холодні
Голод, злидні настають;
Співу Бабки вже не чуть:
Та й кому на думку йдуть
Ті пісні в часи голодні!

Зла журба її гризе,
В мурашник вона повзе:
«Не відмов, Мурашко мила!
До весни прожить несила,
Згляньсь на вид нужденний мій,
Нагодуй і обігрій!» —

«Кумо, кинь-бо жартувати:
Влітку чом було не дбати?» —
Відмовля Мурашка їй,
«Та часу недоставало.

В моріжках м’яких у нас
Співи, жарти повсякчас,
Що аж душу поривало!» —

«А, так ти…» — «Та я завжди
Те й робила, що співала».
— «Ти співала? Добре дбала:
Потанцюй тепер піди!»

Бабка і Мурашка – Іван Крилов байка слухати аудіо онлайн

• RU