Свічок накупила,
Де була яка ікона,
Всюди поліпила.
Іще пара остається,
Де їх приліпити?..
«Ага! – каже, – пошукаю
Святого Микити!»
Найшла баба і Микиту –
Святий чорта ціпить!..
Баба їдну йому ставить,
Другу чорту ліпить…
Видять люди й розважають,
Щоби не ліпила.
!Що ти, бабо, – кажуть, – робиш?
Таж то вража сила!..»
Але баба обернулась:
«Не судіте, люди!
Ніхто того не відає,
Де по смерті буде…
Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати;
Треба всюди, добрі люди,
Приятелів мати»
У Руданського неймовірні байки, а яка мова,
рима….!