Друкувати
Перепродав раз маляр
Усе серед Бару
I на продаж тілько мав
Їдную Варвару.

Аж приходить наш мужик,
Шапку поправляє.
“Чи є у вас Миколай?” —
Маляра питає.

“Нету, братец,— каже той,-
Тольки зараз буде”.
Та Варвару живо зняв
Та й до халабуди.

І кісткою раз мазнув —
I чаша закрилась,
Мазнув iщe кілька раз —
I митра вродилась.

Мазнув ще раз — i обруч
Обвів наокола
І бігцем до мужика:
“Вот тебе Микола”.

Але мужик coбi став,
Під боки узявся,
Як поглянув на лице —
Так i засміявся.

“Що Микола, то Микола!
Правдива Микола!..
Щоби тoбi волосок!..
Вся борода гола!”

“Нешто хочешь барады?
И барада буде!”
I з Варварою мерщій
Знов до халабуди.

Bn6irae, кругом глип —
Мужика й нi пари!
А тут баба, як на злість,
Питає Варвари.

Прокляв маляр мужика
I бабу, до лиха;
Ставить образ на стілець
Та й промовив стиха:

“Не требуй он барады,
Энтакая харя! —
И еще бы была раз
С Миколы Варвара”.

Рейтинг