Друкувати
Аби пшоно, каша буде.

Батька й матір забудеш, а їсти—ніколи.

Без капусти пузо пусте.

Без каші обід — сирота.

Без солі, без хліба—немає обіда.

Без хліба —не обід; без капусти — не борщ.

Без хліба половина обіда.

Благодареники за вареники: каші не їв, борщу не бачив.

Блин — не клин, пуза не розколе.

Борщ — всьому голова.

Борщ без каші — удівець; каша без борщу — вдова.

Борщ та каша—їжа наша.

Борщ усьому голова.

Бублик — не хліб.

В цьому супові циган купався (чорний).

Вареники — божі хваленики: всяке хвале, та не всяке варе.

Вареники-хваленики, усі вас хвалять, та не всі варять.

Вари, горщику, борщ, а я з хлопцями погомоню.

Вівсяна каша сама себе хвалить, а гречану люди хвалять.

Від гарного обіду й вечеря буде.

Від кулішу й ніг не поколишу.

Воду вари, вода буде; пшоно вари—каша буде.

Всякий дурак пирогові рад.

Всякий жувака — при роботі зівака.

Галушка та лемішка — хлібу перемішка.

Гарний ананас, та не для нас.

Гірка редька, та їдять; погано замужем, та йдуть.

Горіхи—дівчачі втіхи, їж мед, та стережись жала.

Гречана каша сама себе хвалить.

Гречана каша хвалилась, ніби вона з коров’ячим маслом родилась.

Гриби — не хліб; ягоди — не трава.

Гриби ростуть в лісі, а в місті їх знають.

Де бліни, там і ми.

Де кисіль, там я й сів.

Де на двох вариться,— третій поживиться.

Де огірки, там і п’яниці.

Де пиріг з грибами, там і ми з руками.

Де пиріг з крупою, туди й ми з рукою.

Де сало шкварчить, там людей кишить.

Держи хліб на обід, а слово на одвіт.

Дешева рибка — погана юшка.

Дешеве м’ясо — поганий борщ.

До борщу пан, а до м’яса сам.

До пива їсться, а до слова мовиться.

Добра кашка, та мала чашка.

Добрий борщик, та малий горщик.

Добрий борщ-каша, як є шматок м’яса.

Добрий хліб, коли нема калача.

Добрі вісті, як кажуть їсти.

Дома їж що хочеш, а в гостях — що дадуть.

Дурниці—вареники й варяниці, інша справа борщ: хоч поганий, так до біса

Є де сісти, та нічого їсти.

Живіт — не дзеркало: не видно, що там є.

Житній хліб —пирогів дід.

З медом і долото згризеш.

З медом і чобіт добрий.

З попелу галушки не вдаються до юшки.

З посту не мруть, а від обжорства дохнуть.

З пшона й дурень каші наварить.

З сала не велика слава, та без його погано.

З`їж часнику, — хоч не скажеш, то взнають.

За хляки нема подяки.

Заварив кашу — не жалій масла.

І дурень кашу зварить: було б пшоно та вода.

І то зуби, що й кисіль їдять.

Їв би борщ, та жалко, що вчора дома пообідав.

Їв би очима, та душа не приймає.

Їж борщ з грибами, а держи язик за зубами.

Їж пиріг з грибами, а держи язик за зубами.

Їж, поки рот свіж, а то як зав’яне, то ніхто й не загляне.

Їжте та вмочайте, за ласощі вибачайте.

Казав дід бабі: «Якби сир та масло, то вареників наварила б, тільки що ж,— борошна нема».

Калина сама себе хвалить, що з медом добра.

Каша — наша, батьків — борщ.

Кашу маслом не спортиш.

Кисілева їда—до порога хода.

Кисілем шлунка не спортиш.

Кисілю завжди місце буде.

Кисіль з молоком присипаний табаком.

Кисіль зубів не псує.

Книш — не пиріг.

Кому що, а мені каша.

Крута каша — добра їжа.

Кутя на покуття, а взвар — на базар.

Лущать горіхи для потіхи.

Малина не те, що дівчина: чим більше спіє, тим смачніша буде.

Ми люди прості: хліба скибку, сяку-таку рибку, сала шматочок, солі дрібчок та горілочки чарчину, заморюся, чхну та й знову почну.

Млин меле водою, а чоловік живе їдою.

Молочна їда—до порога хода.

М’ясо не довари, а рибу — перевари.

На гниле та на гірке — нема приправи.

На ласий кусок знайдеться куток.

На очі не неси, зварила, то й їж.

Наварили каші, що не в’їдять наші, їдять та мажуть і нам покажуть.

Наївся кулішу, що й ніг не поколишу.

Наївся, напився, ліг та й укрився.

Наш піддячий любить борщ гарячий, а як голодний, їсть і холодний.

Не буде хліба, не буде й обіда.

Не вечерявши легше, а повечерявши — краще.

Не вродив мак — перебудем так.

Не гарна хата вуглами, а гарна пирогами.

Не кожен хліб приробля, а кожен його їсть.

Не радий хрін тертушці, а проте на кожній танцює.

Не розбивши крашанки, не спечеш яєчні.

Недосол на столі, а пересол на голові.

Нехай мелеться, комусь пиріг буде.

Ні їсть, ні п’є, а так живе.

Ніхто не відає, як хто обідає.

Одна дяка, що за рибу, що за рака.

Однією ягодою не наїсишся.

Оладками живота не зіпсуєш.

Оцет (уксус) іде до салати, а до рушниць є солдати.

Паляниця — хлібова сестриця.

Перше м’ясо —свинина; перша риба — линина.

Пироги —не вороги.

Піч варила, а я солила.

Плюнь на раки — юшку вилий.

Позіхайте, та в рот пхайте (їжте).

Поїв би редьки, та зуби рідкі.

Поїмо, подякуємо, як що, то й завтра прийдемо.

Поїси рибки, нап’єшся водички, а їсти попросиш.

Поки хліб та вода, то ще не біда.

Пузо — не лантух, запасу не зробиш.

Пузо не мішок: що не всип,— не випаде.

Редьку можна їсти з панами, а спати йти з свинями.

Редьчин хвіст на великий піст.

Риба — вода, ягода — трава, а хліб — усьому голова.

Риба — не хліб, ситий нею не будеш.

Риба—вода, ягода—трава, а хліб—всьому голова.

Рибка без хліба — бридка.

Ріж, їж, ламай і нам давай, їли, як пани, а встали, як свині.

Рот болить, а живіт їсти велить.

Сало не велика слава, а все ж ласощі.

Сало, сало, щоб ти пропало: три дні косив, три рази вкусив. Це прислів’я утворилось під час голоду, коли робили за продукти.

Свиня перше покача, а тоді й їсть.

Сім років мак не родив і голоду не зробив.

Скоро їсть, скоро й робить.

Сливка — слинка.

Смачного потрошку, щоб животик не болів. Солодка їда (їжа) — животу біда.

Собака на того не гавка, чий хліб їсть.

Спасибі богу, наївся небога, а як би сів, то й вола ще з’їв.

Спасибі за рибу, а за раки нема подяки.

Споживай, Хведьку, то хрін, то редьку.

Стільки смаку, як у печеному раку.

Суп, хоч голову мий.

Сухарі й варені їсти можна.

Сякі-такі вареники, а все ж краще галушок.

Сьогодні хоч вола з`їж, а завтра знову схочеш.

Теляче м’ясо — пів – м’яса.

Торох діда в кашу, слава богу, що не в нашу.

Треба думать і гадать, чим би кишки свої напхать.

У нас по-вашому, пироги з кашею.

У нас просто: борщ, каша, третя — кваша.

У піст редьку за хвіст.

У робочого чоловіка в животі й долото згорить.

Хліб — головна їжа.

Хліб глевкий —на зуби легкий.

Хліб за шлунком не ганяється, а шлунок за хлібом.

Хліб —над усею їжою пан.

Хліб та вода —спасена їда.

Хліб та сіль, стриб та й сів.

Хліб—батько; вода—мати.

Хоч клоччя, хоч вовна, аби кишка повна.

Хоч чортом зви, та хлібом корми.

Хрін редьки не солодше; вугілля від сажі не біліше.

Хрін — не солодше редьки.

Хрін дешевий, та що толку в тім.

Хрін каже: я добрий з м’ясом, а м’ясо каже: я і без хрону добре.

Хто з чим, а я з часником.

Хто чим відає, той так і обідає.

Цей суп тільки надме пуп.

Черево — не дерево — роздається.

Чого не їм — у рот не неси.

Чорний мак та смачний, а редька біла та гірка.

Чужий роток із`їсть сухий шматок.

Що до чого, а борщ до хліба.

Що зварила, те й на стіл поставила.

Що не вариться, того і в горщик не кладуть.

Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.

Що-небудь, аби борщ.

Щось за лихо стало, чи від крупів, чи від сала.

Я, грішний чоловік, за себе й за чорта їм.

Ягода винна—їда дивна.

Як їсть, так робить.

Як ковбаса та чарка, то минеться і сварка.

Як молодим бував, то сорок вареників їдав, а тепер хамелю – хамелю і насилу п’ятдесят умелю.

Як не тісно, а в животі є місто.

Як рябка годують, так рябко й гавка.

Якби ковбасі крила, то найкращою птицею була б.

Який за столом, такий і за роботою.

Рейтинг: 5 - 1 Голосов