Друкувати

Казав раз Шприцу Цвях іржавий

(Його кінець стирчав із лави):

– Обидва ми колючі, брате,

Тож радий я тебе вітати!

Але тобі щастить усюди,

Мене ж не поважають люди.

Ти робиш їм щодня уколів сто –

Й не ображається ніхто.

Я ж іноді людину уколю – відразу

Вона висловлює образу

Й мене

Кляне…

На те поважно Шприц відмовив:

– Така реакція не випадкова.

Якщо користь дають уколи –

Ніхто на тебе не образиться ніколи,

Хоча і боляче було.

А твій укол – людині зло,

Тому і чуєш лайку.

Як критикуєш, пригадай цю байку.

Рейтинг: 1 - 2 Голосов