Про пілюлі й порошки – Павло Глазовий
Занедужав наш Омелько,
Кілька літ хворів.
Побував у кабінетах
Всяких лікарів.
Порошки й пілюлі всякі
Без кінця ковтав,
Доки висох, як тараня,
Аж зеленим став.
На дослідження недавно
Він в лікарню ліг.
Терапевт його облапав
З голови до ніг.
Всю історію хвороби
Пильно прочитав:
Скільки з’їв пілюль Омелько,
Скільки поковтав.
Прочитав і довго думав:
Дати щось нове –
Порошки якісь, пілюлі?
Чи нехай живе?..
Лікування димом – Павло Глазовий
Сказав лікар недужому:
— Нехороше діло.
У вас лице, голубчику, зовсім пожовтіло.
На прогулянки виходьте в скверики і парки.
На добу куріть, будь ласка, тільки три цигарки.—
Прийшов хворий через тиждень. Лице аж зелене.
— Болить,— каже,— від куріння голова у мене.
Ви навіщо прописали цю страшну заразу?
Я ж до вашого наказу не курив ні разу.
Про хороший настрій – Павло Глазовий
На південному курорті, де шумить морська вода,
Молодий веселий лікар пацієнта огляда.
Пацієнт — мужчина дужий, літ приблизно, сорок п’ять,
А зігнувся і скривився, ноги в бідного болять.
Лікар щиро співчуває, каже: — Слухайте мене.
Щоб хворобу подолати, добрий настрій — головне.
Менше думайте про ноги. Це впливає як дурман.
З симпатичною вдовою заведіть у нас роман.
Чоловік ви одинокий. Це ж без риску, просто так.
Вірте, будете стрибати на танцюльках, як хлопчак.
— Ех, якби-то,— мовив хворий,— цей рецепт допомагав,
Ірод – Павло Глазовий
Лікар бабу лікував, лив їй краплі в очі.
Засліпить її й бере з хати, що захоче.
Так за місяць майже все витаскав з кімнати,
Накінець іще прийшов плату вимагати. —
Я тобі не заплачу,— баба відказала,—
Бо від ліків тих дурних ще сліпіша стала.
Ти мене долікував, іроде, до того,
Що не бачу я тепер в хаті вже нічого.
Дві поради – Павло Глазовий
Прийшов хворий до лікаря.
— Кепське, — каже, — діло.
Ломить ноги, крутить руки, туситься все тіло.
— Де працюєте, шановний?
— Тут, у нашім місті.
— А яка у вас зарплата?
— Півтораста-двісті.
— Я вам раджу калорійні споживать продукти,
Масло, ряжанку, сметану, овочі і фрукти. —
Це пішов. Заходить інший. Горбиться і стогне.
— Щось я, — каже, — худну й худну. Тіло просто сохне.
— Заробляєте ви скільки?
— Пенсію приносить
Листоноша. Небагато, та для мене досить.
— То давайте, — каже лікар, — на ходьбу натиснем.
Більш бувайте на повітрі, заряджайтесь киснем.
Все ясно – Павло Глазовий
Несподівана хвороба причепилась до Луки:
На лопатках появились невеличкі бугорки.
До лікарні їде хворий. Швидко скинув сорочки.
— Подивіться, на лопатках появились бугорки…
Лікар знизує плечима: що воно за дивина?
— Ви п’єте?
— Не пив ніколи ні горілки, ні вина.
— Часто курите?
— Ніколи і не нюхав цигарок.
— Аз жінками як?
— Ну що ви?! Ненавиджу всіх жінок.
— Ну, тоді,— промовив лікар,— зрозуміло, в чому суть.
Це у вас уже на спині крила ангельські ростуть.
Апендицит – Павло Глазовий
Стрілись двоє.
— Як живеш?
— Не везе, брат, явно.
Довелось апендицит вирізать недавно.
Втратив вісім кілограм. Можеш уявити?
— Як-то вісім? Перестань казочку травити.
Ще такого не було в медицині чуда,
Щоб один апендицит затягнув півпуда.
Домашні Ліки – Павло Глазовий
До знахарки Василини прийшов Панько п’яний.
Ледве-ледве повертає язик дерев’яний.
— Випив, тітко, у Ярини перваку міцного
І ковтнув там ненароком павука живого.
Оце чую, як павук той у моїй утробі
Все стрибає та стрибає, аж гуде у лобі.
У старої руки й ноги затряслись від жаху.
— Я ж не можу через горло витягти комаху.
Йди додому, їж скоріше квашену капусту,
А щоб здохла та комаха, всип у миску дусту.
Доктор На Дачі – Павло Глазовий
Тільки літо почалося,
У село Кислиці
Прибув доктор дуже вчений
З самої столиці.
Найняв собі півхатини
В ветхої бабусі.
Щось там пише, метикує.
Тихо, як у вусі.
Раз він чує серед ночі:
— Ой дохторе-синку!
Свиня моя захворіла,
Рятуй мою свинку! —
Доктор з ліжка підхопився.
— Що там за рахуба?
Я ж не доктор медицини,
Я філософ, люба.
— То нічого,— застогнала
Стара печериця.—
Для свині не треба кращих,
І такий годиться.
Діагноз – Павло Глазовий
Лікар хворому сказав сухо і суворо:
— В мене сумніву нема, що умреш ти скоро.—
Але тиждень лиш минув — хворий став на ноги.
Здивувався ескулап і прибіг до нього.
— Ну, покійничку, здоров! Я тебе вітаю.
Звідкіля ти повернувсь — з пекла а чи з раю?
Хворий каже: — В пеклі був та й набрався страху.
Зовсім близько бачив смерть, люту костомаху.
«Як твій лікар пожива?» — клята запитала
І сказала, що тебе із живих списала,
Що для тебе вже майстри роблять домовину,—
Це за те, що краще всіх знаєш медицину.
Я тебе урятував, давши чесне слово,
Що майстрам такий наказ дано помилково,
Бо ти тямиш в медицині,
Як свиня у апельсині.
В цій статті ми підібрали добірку гуморесок Глазового про медицину, сучасні гуморески читайте з задоволенням дорогі друзі)
