Друкувати
Ми із кумом Миколою вечір коротали:

Самогону другу літру дружно умовляли

Та вели розмову жваву, як нам далі жити,

Щоб фінансову проблему

швиденько рішити.

Мовить кум: «Давай у бізнес

подамося разом!

Я патент узяти можу, ти маєш УАЗа.

Під реалізацію наберем товару,

І тоді ми заживемо, куме, без базару.

Не прийдеться уже нам самогонку

квасить —

На столі буде «Смірнофф»

і навіть ковбаси.

Жінки й тещі перестануть пияками звати,

Бізнесменами поважно будуть величати.

Купуватимем костюми тільки від Армані,

Бо ж «зелені» заведуться, а не гривні рвані.

Покупуєм круті «тачки»,

щоб усім на заздрість, —

Ото, куме, заживемо з тобою на старість!

На курорт поїдем, звісно, тільки на Канари,

Ти — без Галочки своєї, а я без Тамари.

То буде їм покарання за всі оті лайки.

Купим чорні окуляри, футболки від Найка,

Знімемо дівчат жагучих,

підем по стрип-барах,

Погуляєм, як пани, на отих Канарах!»

…Хтозна, чи ще б довго

ми бізнесом займались,

Якби наші благовірні в гараж не ввірвались.

У Тамари кочерга, в Галочки качалка —

Справжній наряд міліції, бракує мигалки.

Я по ребрах вже зловив, кум —

по спині, бачу, —

Втік я хутко на город та мало не плачу.

Так поважних бізнесменів гідри

пристрамили,

Та найбільш сулії жаль, що вони розбили.

Все, надалі на роботу не буду ходити —

Нехай знає вража сила, як мужика бити!

Рейтинг