Друкувати
До трамвая зайшов якийсь тип. Навантажений двома авоськами з дарами ланів, зігнутий, як сама погибель. Я до того несправжньою здалася мені його постать, що я на­віть подумав: «Звідки він узявся такий? З яких планет чи галактик? »

Чоловік-герой, чоловік-атлет, чоловік-мислитель — ось якого за всіх часів і народів бачили представника сильної статі. І не лише бачили, а й поспішали увічнити на полотні та папері, в камені та бронзі. І ніяк не зміг би античний митець уявити собі Аполлона з авоською чи господарською торбою.

Або візьміть знаменитого Самсона, що розкриває пащеку левові замість лютого звіра підсуньте йому кухонного комбайна чи, скажімо, ночви з брудними пелюшками… Сміху не обберетеся.

Чоловік був і повинен лишатися уособленням звитяги, мужності, моці. Тобто справжнім, самим собою. Без яки­хось там сентиментальних скидок на емансипацію або на те, що в жони йому дісталась безрука Венера. Нехай навіть Мілоська — прізвище суті не міняє.

Ще раз зиркаю на підозрілого типа, й мене починає доймати злість: дивись, не сідає, якійсь розмальованій кралі місцем поступився. Своєю культурою людям у вічі плює… Я ж покажу тобі зараз, де раки зимують…

Зводжуся на ноги й розслабленою ходою прошкую до виходу. Очі над головами, кутики рота презирливо опу­щені. Збоку глянути — одразу видко: дрімає в мені як мінімум лев. Так і відскакують люди на всі боки, так і відскакують!

Минаючи типа, недбало штурхаю плечем. Нехай відчує… Та враз відчуваю сам. Чужу руку на власному плечі…

 

Ач, яким прикидався культурним… Мало того, що не­справжній, він на додачу ще й хуліган!..

Рейтинг