— Я вам, батюшко, заплачу, що схочете, тільки до ладу поховайте мого чоловіка.
Піп радий. Збирається та й йде на похорон. Правив—правив — скільки влізло. Прийшлось до плати, — відчиняє господиня йому сундук з мідними грошима.
— Беріть, батюшко, скільки вам треба. — Набрав піп повні кишені.
Тоді вона відчиняє ще й другий сундук із срібними грошима. Чухається піп, що йому робити. Бере вже він і ті гроші срібні; і в пазуху напхав, і скрізь.
А тоді вона відчиняє йому й третій сундук із золотими грошима. Дивиться піп — що ж його робити? Набрав уже і в дві жмені; де яка була латка — він і туди напхав.
Попрощався з господинею, подякував та й іде. Вийшовши з хати, помітив: під хлівом висить хомут з наритниками, та й каже:
— Параско, дай мені і цього хомутця!
А вона йому:
— Візьміть, батюшко.
А піп каже:
— Надінь мені його сюди, на шию.
Наділа вона йому на шию хомута, пішов він. Помітив піп, що на полиці під хлівцем лежить брус, та й каже:
— Параско, дай мені оцього брусика, та встроми його сюди, в зуби!
Так навантажився піп, більше ніж треба. Іде він помаленьку, але наритники якось зсунулися і попали попові під ноги. Піп заплутався у наритниках та й упав, а брус посунувся йому далі в горло — піп і помер.
