Повернувшись із відпустки на роботу, продавщиця Надія Іванівна надибала у підсобці незнайому милу дівчину.
— Валя. Я тут на практиці, — відрекомендувалася незнайомка.
— На практиці?! — задоволено перепитала Надія Іванівна, поправляючи перед люстерком зачіску. — Це ж чудово! Вважай, тобі поталанило — можеш перехопити дещо корисне. Хоч і в мене: як-не-як, а майже двадцять років роботи продавцем — це дещо значить. Можу й зараз дати деякі настанови… Як кажуть, мотай на вус. Перш за все, Валю, маєш пам’ятати: у нашій справі найголовніше — ввічливість. Ти його, покупця, обважуй, обраховуй, здачею обділи чи всучи залежалий товар — все це із ввічливістю й приязню. Облапош, але при цьому усміхнись мило, і він піде задоволений, мов мільйон виграв. Ще і вдома розповість, як гарно обслуговують у магазині, що на розі стоїть. А якщо трапиться в’їдливий якийсь, негайно ж погоджуйся, вибачайся, клянися, що випадково, заміни придбане, а на інших відіграєшся.
Проте дітей і пенсіонерів обраховувати не раджу. Це особливий контингент. Малих мати обов’язково проконтролює, чи не обдурили дитину, прибіжить, наробить репету — не відмиєшся. Старі — самі собі контролери, бо кожна копійка на обліку. Й за ветеранів суворо перепадає. Інша справа — парубок із дівчиною: тут ґав не лови, поряд із нею він щедрий і, окрім неї, нічого не бачить. Тож роби, що хочеш, можеш відігратися за пенсіонерів і дітей… Обов’язково враховуй можливості покупця. Він, хоч який розумний, не може одночасно слідкувати за вагами й усно рахувати. Ось тут спостерігай, люба. Якщо очі втупив на ваги, обраховуй, якщо не дивиться, обважуй. Це все лиш на перший погляд складно, а з часом у звичку входить. Не забувай постійно контролювати виторг. Маєш у касі лишок — негайно зніми.
Краще недостача, ніж лишок. Виявлять — пришиють, що обраховувала покупців, можна й роботи позбутись. На штучний товар бажано вести окремий зошит, де зазначай, скільки чого продала, яка справжня ціна і сума. Корисно для самоконтролю: бачиш — програла чи виграла. Але цей «чорний» зошит не давай нікому: досить суттєвий матеріальний доказ. Найкраще носити його при собі… Що стосується викладки товару, то ходовий якісний товар викладай на задньому плані — його й так побачать, а сумнівний виставляй просто під носом, щоб у очі впадав, візьмуть через не хочу…
Цінники, коли ціна заклякла, не чіпай, лиш упала ціна — не поспішай міняти, півдня старими покористуєшся — і вже маєш навар. Якщо налітають перевіряючі, не розгублюйся і не скупись — без конверта чи торбів з делікатесами щоб не пішли від тебе. Згодом навіть попередять, що мають прибути. Застерігаю: поскупишся — дорожче обійдеться… Ось такі основні моменти нашої роботи, Валю. Згодом розповім іще про деякі дрібниці, але згодом… А тепер, Валю, розкажи що-небудь із того, чого вас навчають у торговому.
— А я не в торговому, — уточнила дівчина, — у юридичному навчаюсь. Це податкова направила до вас.
— Ой лихо, отак опростоволоситись! — вигукнула продавщиця, ударивши руками об поли від розпачу.
