ув одній собі конторі
саме в день під Новий рік
стало кілька чоловік.
От один стоїть, зітхає:
— Дисципліни в нас немає!
Якби я був керівник,
я б у всі проблеми вник.
Я відсталу цю контору
швидко вивів би угору,
щоб показники у нас
стали просто екстра-клас!..
Я повів би круто справу
і на ледарів управу
блискавично би знайшов —
щоб я з місця не зійшов!
Другий каже:
— Подивіться,
це ж куди воно годиться —
часом просто злість бере:
в нас приміщення старе,
меблі — страх які побиті,
вікна десять літ немиті…
Якби я був керівник,
Скрізь навів би блиск і шик,
Замінив паркет, панелі,
розписав красиво стелі,
меблі люксові знайшов —
щоб я з місця не зійшов!
Каже третій: – А хіба то
нас влаштовує зарплата?
Якби я був керівник,
я де слід здійняв би крик,
я усі доклав би сили —
вдвічі більше б нам платили!
Я можливість би
знайшов —
щоб я з місця не зійшов!..
Поки так вони курили
і, куривши, говорили,
загубивши часу лік,
надійшов і Новий рік.
Він почув оту розмову —
кашлянув, нахмурив брови
і подався далі в путь…
А розмови все ідуть.
Відгули заздравні тости,
перше січня… П’яте…
Шосте.
Місяць, другий проліта,
а завзята група та
все стовбичить в коридорі,
все патякає в конторі.
Знову рік Новий прийшов —
жоден з місця не зійшов!
Так стоять вони і досі,
колупаючись у носі,
і лунає дужий крик:
— Якби я був керівник!..
І ніхто на світі, схоже,
звідти зрушить їх не може,
як не клич і не мани:
приросли до місць вони!
Глянуть хочете? Давайте,
в ту контору завітайте…
Вам її ще й назови?
В ній же служите і ви!
