Друкувати
Після інституту потрапив я разом з нашим червонодипломником Баєвим до заводського конструкторського бюро. Хоч і не був я в інституті кращим студентом, а на своєму робочому освоївся швидко. Зранку в курилці анекдотами обміняємося, в обідню перерву — більярд або настільний теніс, та й після обіду можна знайти собі занят­тя до вподоби: скажімо, погуляти в заводському парку. Наші дизайнери так над ним попрацювали — любо-мило загля­нути. Справжній куточок дикої природи.

Тільки наш Баєв поводить себе дещо дивно: або стоїть, наче приклеєний, біля кульмана, або в цех біжить погоджу­вати якесь питання. Минуло небагато часу, і він запропону­вав удосконалення, яке дає велику економію коштів.

-Економія — це добре,— сказав йому начальник.— Цього від нас вимагають. Але навіщо ти так ретельно ви­вчаєш виробництво?

-Як це — навіщо? — здивувався той.— Мене ж сюди прислали працювати, а не байдики бити!

Начальник недовірливо посміхнувся і поплентався у свій кабінет.   Через деякий час він  викликав мене і сказав:

-Не до вподоби мені оцей молодий-перспективний.
Начальство радить брати з нього приклад! Та даремно він
старається — на посаду заступника я запропонував тебе.
Хлопець ти хороший, сучасний, не кар’єрист… Так що готуйся!

Моє нове призначення неприємно вразило Баєва. Та він не зробив для себе висновків: знову то біля кульмана, то в цеху. А що це дає? Незабаром мого начальника мають зняти з роботи за те, що бюро розвалив. Тепер він очолюва­тиме інше бюро, а наше — я. От не знаю, кого взяти своїм заступником. Звичайно, не Баєва — від вискочок треба триматися подалі!

Рейтинг