Друкувати
В повсякденному житті, наче зодіаки,

у шофера на путі скрізь — дорожні знаки.

Глянеш — зовсім вільний тракт, селище неблизько.

Але ось дорожний знак: «Обережно: слизько!»

Ліс мелькає, гай, байрак, «Волга» далі їде.

Піонерський табір — знак: «Обережно: діти!»

Два новеньких «Москвичі» вимчали з двох вулиць

: два шофери-лихачі фарами зіткнулись.

Жертви є? На щастя — ні. Люті ж, нетерплячі,

вже зчепились, як півні, водії гарячі.

Стільки лайок, грубих слів в цім раптовім герці!

Вже Іван на землю сів, ухопивсь за серце.

А Степана палить лють, тне він без спочинку,

щоб Івана шпигонуть глибше у печінку.

Лайка ж груба та бридка — зброя «бездоганна».

І, дивись,— уже «швидка» повезла Івана.

Бо не завжди смерч і шквал нас ведуть до згину.

Слово ж здатне наповал порішить людину.

Скандаліста стріти варт, що почне вас кпити,

— вже й інсульт вам чи інфаркт… Але що ж робити?

А можливості тепер у наук безмежні.

Дай хоч ти нам, НТР, знаки застережні!

Як на лайку потягло, щоб обов’язково

засвітилося табло: «Обережно: слово!»

Хто не зважить — щоб тому лазер рота стиснув,

— щоб заціпило йому так, щоб і не писнув.

А найкраще — щоб отак: щоб обов’язково

був у людськім серці знак: «Обережно: слово!»

Рейтинг