Він скерував свою потужну «Суперстайєр-17» до Блакитної Зірки. На підльоті замиготіли гасла: «Обминати з лівого боку!», «Підвищуючи швидкість, ти заощаджуєш пальне!», «Не стій під Раком!»
— Ич, куди старі плакати викидають! — подумки лайнувся Вань Буркотень.— Знайшли собі поля аерації.
Проте заборони виконував автоматично, дотримуючись порад. Зайшовши у щільні шари атмосфери, астрокосмо-гаслонавт наштовхнувся на оголошення: «Місць нема!»
— Не дуже й хотілося! — спохмурнів він і взяв курс на Рожеву Зірку.
Здаля вона зустріла його веселкою, на якій красувалося остереження: «Закрита на переоблік». На Зеленій був обід, на Жовтій — ремонт, на Брунатній — симпозіум космічних мемуаристів. На Бурштиновій тривав кінофестиваль, Синю окупували аматори передчасної музики.
Чорну Зірку якраз перебудовували під шашличну, а Білої не встигли відкрити навіть для ковзанярів. Щодо менших за розміром зірок, то й вони не дали «добра».
– Сопла болять! Ніг під собою не відчуваю,— поскаржився «Суперстайєр». Не тратьте, куме, пального. Спускайтеся на дно,— Порадив захеканий Головний Робот.
Де ти його бачив, те дно? — огризнувся Вань Буркотень – Чавунна твоя голова!
А що таке чавун? — зацікавився Робот.
Довідаєшся, коли повернемось…— пообіцяв Шеф.
«Коли мене послали якнайдалі, — міркував пілот,— у програмі не було враховано однієї дрібниці. Вони не замовили планети. Що ж, ночуватиму на вулиці. Харчів та пального на мій вік вистачить». І, вивісивши попередження «без потреби не входити», «Суперстайєр-17» вийшов на власну орбіту.
Через три роки екскурсоводи розповідали:
— З правого боку ви бачите єдине небесне тіло нашої Галактики без навантаження.
Ще за десять літ, після невдалих спроб пристосувати «Суперстайєр-17» для перевалочної бази, цивілізація від неї відступилася. Вань Буркотень був задоволений: автовідштовхувачі працювали в режимі.
Вчені назвали її «ЛГ-115», тобто «Летючий голландець».
Цифра визначала кількість ракет, що в одвічному відрядженні, їм судилося летіти, поки не зупинять стоси звітів…
