^Вгору

logo

gumoreska.in.ua

Головне меню


 

 

Дід куняє за столом,

 

В чарці вуса мочить,

 

Все про молодість свою

 

Тихо щось торочить.

 

— Ох і парубок я був!

 

Ззаду і спереду,

 

Дівки липли всі до мене,

 

Як мухи до меду.

 

Одна була дуже гарна,

 

Вже й забув як звали,

 

Хлопці всі завжди на неї

 

Так і заглядали.

 

Струнка, спритна і весела,

 

Не дурна собою,

 

Ясні очі волошкові,

 

З русою косою.

 

Де вона тепер, красуня,

 

Чи ж мене забула,

 

Чи така іще вродлива,

 

Як дівкою була?

 

От би стріти ненароком,

 

Як приємно б стало,

 

І до себе пригорнути,

 

Як колись бувало.

 

Бабка, що сиділа поруч,

 

Щиро розсміялась

 

І до діда здивовано

 

Й собі обізвалась.

 

— Ти що, старий,

 

з глузду з’їхав?

 

Та що це з тобою!

 

Це ж я дівкою ходила

 

З русою косою.

 

Забув, як ми під вербою

 

З тобою сиділи

 

І ті ж очі волошкові

 

На тебе гляділи?

 

— Та невже?! —

 

питає дід. —

 

Ну й в халепу втрапив!

 

Як же я вже постарів,

 

Пам’ять геть утратив.

 

— Скаржишся, що постарів,

 

Пам’ять свою лаєш.

 

Бо ріднішу ти за мене

 

Оковиту маєш.

Поділитись

Відвідувачі

Вся інформація, що розміщена на сайті Гумореска була взята з відкритих джерел і призначена для ознайомлення. Якщо якась інформація на сайті порушує авторське право зв`яжіться будь-ласка з адміністрацією і ми видалимо даний матеріал