^Вгору

logo

gumoreska.in.ua

Головне меню


 

Як скінчилася війна,

 

Битою дорогою

 

В рідний край

 

сержант Петро

 

Їхав з перемогою.

 

Дома весело зустріли —

 

Радість, поцілунки,

 

І дружиноньці, і діткам

 

Роздав подарунки.

 

Ну а далі — до роботи,

 

Як всі ветерани,

 

«Заліковував» війною

 

Нанесені рани.

 

Працював Петро завзято,

 

По дві норми видавав,

 

За що орден і медалі

 

Рідний уряд йому дав.

 

Так у праці й відпочинку

 

Не один пройшов сезон,

 

Й захотілося Петрові

 

Мати в хаті телефон.

 

До зв’язківців він звернувся

 

І заяву написав,

 

Ждав роками —

 

не діждався,

 

Лиш обіцянки збирав.

 

Згодом і Верховна Рада

 

Видала новий закон —

 

«Ветеранам в першу чергу

 

Мають ставить телефон».

 

«Аж тепер, —

 

Петро подумав, —

 

Коли є такий закон,

 

Врешті-решт буде стояти

 

В моїй хаті телефон».

 

Але де там! У зв’язківців,

 

Коли навіть є закон,

 

Не так просто,

 

як здається,

 

«Вирвать»

 

клятий телефон.

 

І писав, і навіть їздив —

 

Скрізь обіцянки давали,

 

Поки вже вісімдесят

 

У Петра не відгуляли.

 

Знов звернувся

 

до зв’язківців:

 

«Доки ж ще чекати?

 

Скільки літ уже пройшло,

 

Скоро — помирати!»

 

— Не журіться, —

 

кажуть, — діду,

 

Потерпіть іще сезон,

 

Обіцяємо, що скоро

 

У вас буде телефон.

 

Але тільки не такий,

 

Як колись був, дротовий,

 

А сучасний, дуже зручний,

 

Телефончик сотовий.

 

А умрете — труну вашу

 

Гарно приберемо

 

І мобільний телефон

 

В труну покладемо.

 

Звідти будете вести

 

Діалоги мовні,

 

Головне, що всі розмови,

 

Будуть безкоштовні.

Поділитись

Відвідувачі

Вся інформація, що розміщена на сайті Гумореска була взята з відкритих джерел і призначена для ознайомлення. Якщо якась інформація на сайті порушує авторське право зв`яжіться будь-ласка з адміністрацією і ми видалимо даний матеріал