^Вгору

logo

gumoreska.in.ua

Головне меню


 

 

– Нема, голубе, нема, хоч ріжте мене і соліть,– розвів руками завідуючий складом.– І не робіть таке страдницьке обличчя, бо ось‑ось не витримаю і сам заплачу. Та я б вам з дорогою душею, але вже півроку не завозили тих батарей!

– А може, десь там, у підсобні, завалялася одненька? – з надією зирнув Іван на завідуючого.– Вона мені до зарізу потрібна. Розумієте, хочу на зиму перебратися в нову хату...

– Ох,– зітхнув завскладом.– У печінці сидять у мене ті батареї. Кожному вони потрібні. Я теж людина, теж серце маю. Вірите, іноді аж сльози набігають на очі, коли випроваджую отакого, як ви, сердегу ні з тим ні з сим. Учора теж один приходив. Мало на коліна не падав. Старшим лейтенантом погрожував...

– Міліцією?

– При чому тут міліція?– видивився на Івана завідуючий.– Що тут стражі порядку допоможуть, коли водяних батарей вже півроку не завозили? Коньяком «три зірки» хотів придобритися.

– А‑а, зрозуміло,– кивнув головою Іван.– Та я б на таке діло й на «капітана» розкошелився б. І не на одну ляшчину. Мені б тільки батарею...

– Ох‑ох‑ох! Що з вами робити, голубчику мій сизокрилий?– почухав потилицю завскладом.– Ох, аж серце болить, що не можу нічим допомогти гарній людині. Що ж придумати?.. Не знаю, як вам і казати, голубе. Є тут в одному місці, але... самі розумієте...

– Розумію, розумію, – із запалом вигукнув Іван.– Ви зробіть добре діло – буде і вам, і вашому знайомому.

– Але ж це діло...

– Хіба я маленький? Рідній жінці не скажу, звідкіля та батарея.

– Ох‑ох‑ох! Однак воно завжди виходить,– мало не заплакав завскладом.– Хочеш допомогти гарній людині – мусиш усякому хапузі в ноги падати. Були б вони на складі... Ех! Ну, добре. Зараз у нас без п'яти хвилин дванадцять. Приходьте завтра по цій порі. Якось зарадимо вашому горю.

Немов на крилах летів додому Іван. «Порадую свою Марусину. Нехай не думає, що я ликом шитий».

Наступного дня шлях до складу Іванові перегородив замок на дверях.

– А де товариш завідуючий?– спитав він молодицю, що підмітала східці.

– У лікарні,– відповіла та.

– Що, захворів?

– Виробнича травма. Вчора перед обідом йому на спину звалилася батарея водяного опалення. На складі такі полиці, що хоч возом розвертайся, а він тії батареї заховав у тісній підсобці...

 

Поділитись

Відвідувачі

Вся інформація, що розміщена на сайті Гумореска була взята з відкритих джерел і призначена для ознайомлення. Якщо якась інформація на сайті порушує авторське право зв`яжіться будь-ласка з адміністрацією і ми видалимо даний матеріал