^Вгору

logo

gumoreska.in.ua

Головне меню


 

Ми з сусідом Юрком ідемо на сесію сільської ради. А по дорозі розробляємо тактику. Генеральну лінію визначаємо.

 

— Сьогодні, — каже Юрко, — будемо про місток говорити.

 

Це про той, що над канавою біля ферми. І невеличкий він, метрів два довжиною, а багатьом уже в’ївся в печінки. Колеса від возів на ньому, як сірники, ламаються. А деякі доярки вже по три рази в канаві побували. У дірки провалюються.

 

— Давно вже пора його полагодити, — і я розмірковую по-хазяйськи.

 

— А пора, — зітхає Юрко.

 

— Це чого так важко? — питаю.

 

— Позавчора в тій канаві бабралася й моя Ольга. Прибігла додому з обчухраними ногами, люта, як тигриця. Ночував у хліві на сіні.

 

— Добре, що хоч лупня не дала.

 

— Якби зазівався, то дісталося б, як Сидоровій козі.

 

— І хто ж це запропонував поговорити про ремонт містка?

 

— Василь Кожух.

 

— Це той, що верховодить у товаристві по захисту бездомних котів?

 

— Той.

 

— Будемо голосувати «за». Василь — позитивний чоловік. Минулого разу підтримав нас, — визначив я нашу з Юрком позицію щодо першого питання.

 

— А друге питання — про Глинянку, — прокашлявся Юрко.

 

Не від простуди шкребе в Юрковому горлі. Ота миршава річечка Глинянка за дурної голови може підступитися нам аж до самісінького порога.

 

— А це вже зовсім нікуди не годиться, — пропав і в мене настрій. — Це ж половині села заллє городи.

 

— Буде, ой буде людям клопоту...

 

— Коваль коня підковує, а жаба й собі наставляє ногу, — розбирає мене зло. — Вже й Курячий Перелаз надумався із рівчака зробити Каховське море.

 

— І для чого, питається? Краще б відремонтували медпункт.

 

— І хто ж це до такого безглуздя додумався?

 

— Степан Кнур.

 

— Це той, що в спілці благородних?

 

— Той.

 

— Гм... Ти дивися... Непоганий же чоловік.

 

— Та наче нівроку.

 

— Заковика, — взяв мене великий сумнів. — Благородні ж ні разу не стромляли нам палиці в колеса.

 

— Не було такого.

 

— То якось же не того... Не годиться ставати їм упоперек.

 

— Таки буде по-свинськи.

 

— Значить, треба підтримати Кнура. Будемо голосувати «за», — визначились ми з Юрком і щодо другого питання.

 

— А на закуску буде на сесії про газифікацію села, — розцвів як маківка Юрко.

 

— Хороше питання, — потеплішало і в мене на душі. — Так уже набридло махати біля дров колуном, що скоро нагупаю собі грижу.

 

— А я вже її маю, — признався Юрко.

 

— Нічого, тепер заживемо, наче в раю.

 

— Ніякого тобі не треба буде виносити попелу, ніякої тобі не буде копоті, — розсміявся Юрко.

 

— Чия ж це розумна голова таке добре діло запропонувала?

 

— Федір Ряжанка наполіг.

 

— Це ж який Ряжанка?! — кольнуло мене в ребро.

 

— Та він же в нас один, — здивувався Юрко. — Свиням товч видає.

 

— Та я не про те, — відчув я, що пахне якоюсь халепою. — Ти мені краще скажи, чи той Ряжанка не в капосній спілці чуйних?

 

— Він уже звідти переметнувся до справедливих.

 

— Що?! — ледве не впав я посеред дороги. — Він уже в справедливих?! Тим паче, будемо голосувати проти! Категорично проти!

 

— Слухай, — покрутив Юрко біля скроні пальцем. — Ти часом не вдарився головою об одвірок? Наші ж хати крайні. Нам найпершим проведуть газ...

 

— Юрко, — кажу, — не розпускай нюні. Краще я наживу сім гриж, краще топитиму сирою вербою і зроблю з хати кузню, а Ряжанці не поступлюся. Він із своїми справедливими вже тричі голосував проти наших пропозицій. Нам теж треба провчити їх. Тут діло принципу...

Поділитись

Відвідувачі

Вся інформація, що розміщена на сайті Гумореска була взята з відкритих джерел і призначена для ознайомлення. Якщо якась інформація на сайті порушує авторське право зв`яжіться будь-ласка з адміністрацією і ми видалимо даний матеріал