^Вгору

logo

gumoreska.in.ua

Головне меню


 

 

1

 

Сидимо ми в гаю. Розмовляємо. Чую, дві симпатичні молодички, вочевидь, подруги юності дівочої, кинулися в спогади — як воно в молодості любилося та кохалося.

 

Перша:

 

— Коли ми з Василем спізналися і покохалися, дак ти знаєш, Оксанко, він мене кожного вечора водив або на концерт, або в кіно.

 

— А мій Петро завжди вечірком мене запрошував або до калини, або до верби.

 

— Таке, Оксано, скажеш — до верби. Яка там принада?..

 

— Еге-ге, Галинко, не кажи і не говори — чудова. Місяченько сяє... Соловейко тьохкає,— й ніжненько на руках колихаючи миле дитятко, усміхаючись, додала: — Оце ж бачиш — третє натьохкало...

 

— А в мене, голубонько, одне-однісіньке...

 

— То ти, Галино, із своїм Василем, мабуть, не ті кінокартини дивилася.

 

 

 

У наш двір прийшли дві жіночки — з водогону націдити свіженької водички. Сусідка — проти нас живе — неначе хріну об’їлася, кинулася до водоносиць:

 

— Чого ви до нас прийшли воду брати? Га? Вас питаю — яка вас завірюха у наш двір занесла?

 

— Хіба не бачите, води набрати. У нашому дворі водогін зіпсувався.

 

— Води?.. Іншого місця не найшли?

 

Молодша:

 

— Тітонько! Що ви таке кажете? Великий гріх людям води не давати.

 

— Так ви ж грязюки наносите!

 

— А хіба у вас нема грязюки?

 

— Еге, — сказала. — Наша грязюка — акуратніша

 

Поділитись

Відвідувачі

Вся інформація, що розміщена на сайті Гумореска була взята з відкритих джерел і призначена для ознайомлення. Якщо якась інформація на сайті порушує авторське право зв`яжіться будь-ласка з адміністрацією і ми видалимо даний матеріал