^Вгору

logo

gumoreska.in.ua

Головне меню


 

 

 

Кандидат філологічних наук! Навіть тепер у сільській школі важко знайти вчителя з таким науковим ступенем... А викладач мови й літератури у Зеленьківській середній школі А.З.Костенко його мав. Це був дуже авторитетний на Миронівщині педагог. Не раз його «сватали» у партію. Та ба! Андрій Захарович був вірний тільки літературі.

 

— У школі Андрія Захаровича поважали. Водночас трохи побоювалися. І не лише через літературну ерудицію. Педагог мав надзвичайно пряму, щоб не сказати — вибухову, вдачу. У нас, його вихованців, серце опускалося в п’яти, коли він, кинувши на стіл класний журнал, різко оголошував:

 

— Фр-р-ронтальне опитування!

 

Працював А.З.Костенко і директором школи. Якось приїхала із райвно комісія. Перевірити, як просувається ремонт приміщень. Ну, походила та комісія по школі, склала якийсь акт... А далі що? Відомо, що — до директора на вечерю.

 

Минає година, дві, три... А члени комісії сидять у директорській господі. Випивка є, закуска також. То чого б не потеревенити?.. Дивився-дивився на це Андрій Захарович, і йому увірвався терпець.

 

— Напоїв я вас, шановні, нагодував... А тепер ідіть собі к чорту! Вже пізно, мені треба відпочивати.

 

Застілля, звичайно, хутко згорнулося. Потеліжилася комісія на автобусну зупинку. Наступного дня, ледве прокинувшись, Андрій Захарович бідкається дружині:

 

— Дурницю я вчора впоров — вигнав людей із хати... Що ж мені робити? Тепер мене виженуть!

 

— Що ж робити? — каже дружина (між іншим, також учителька, Ф.Я.Задніпряна, яка навчала мене в молодших класах). — Бери могорич та гайда у район. Вибачайся!

 

Приїхав Андрій Захарович у райвно. Кається перед членами комісії:

 

— Пробачте вже мені... Учора я вам, здається, наговорив зайвого... Це тому, що був дуже п'яний...

 

— Та годі вам побиватися! — сміються чиновники. — Ми нічогісінько не пам'ятаємо. Оскільки, даруйте, також були п’яні...

 

— От і добре, — повеселішав директор школи, який, між іншим, не вживав алкоголю взагалі.

 

Я лише раз бачив його з чаркою. Сільський педагог і літературознавець А.З. Костенко тоді вже тяжко хворів. Ми пригубили келишки з портвейном з нагоди нашої, як виявилося потім, останньої зустрічі.

 

 

 

Володимир ІВЧЕНКО.

 

м. Київ.

Поділитись

Відвідувачі

Вся інформація, що розміщена на сайті Гумореска була взята з відкритих джерел і призначена для ознайомлення. Якщо якась інформація на сайті порушує авторське право зв`яжіться будь-ласка з адміністрацією і ми видалимо даний матеріал